«Незвичайний будиночок. Дах у нього був із шоколадних пряників, стіни – з рожевого марципану, а паркан – з великих мигдальних горіхів» – такий казковий будинок придумали колись брати Грімм. Хто знає, можливо саме цією історією надихнувся архітектор одного цікавого будиночка на Шовковичній. Як розповідають журналісти My-Kiev.com, він виглядає точно як шоколадна фігурка.
Купець та меценат
Хазяїном «солодкого» особняка був Семен Семенович Могилевцев. Він походив із сім'ї брянського купця. У віці 34 років Семен переїжджає до Києва і відкриває тут свою справу – першу парову лісопилку на Подолі. Купецький син займається не лише бізнесом. Він активно бере участь у справах міста.
Свої кошти він щедро витрачає на підтримку навчальних закладів, відкриває хірургічний корпус, облаштовує рентгенівський кабінет у дитячій лікарні, кабінет навчальних посібників у приміщенні Товариства сестер милосердя Червоного Хреста, допомагає при купівлі будівлі для станції швидкої допомоги та будівництві лікарні.
Одним із інтересів Семена Могилевцева була освіта. Тому він щедро підтримав будівництво Педагогічного музею імені Цесаревича Олексія. На будівництво музею він виділяє спочатку 300 тисяч рублів, а коли кошторисна вартість досягає 500 тисяч рублів, повністю фінансує цей проект, чим вражає все місто небаченою щедрістю. Звичайно, у такої відомої, багатої і ерудованої людини повинен був бути будинок йому під стать.
Поява шоколадного будиночка
1899 року барон Володимир Августович Ікскюль-Гільденбанд продав купцеві Могильцеву частину своєї землі в 321 кв. саж. З цього моменту розпочалася історія «шоколадного будинку».
Семен Семенович задумав справді грандіозний проект. Йому не потрібен був звичайний будинок - 2-3 поверхи, багата ліпнина, більше мармуру і золота. Він хотів зробити свій будинок особливим, єдиним у своєму роді, зібрати в ньому всі найкращі зразки архітектурної майстерності та стилів. І йому це точно вдалося.
Взяти хоч би зовнішнє оформлення будинку. Фасад пофарбований у незвичний для того часу шоколадний колір, «цеглинки» рустівки роблять будинок ще більш схожим на плитку молочного шоколаду. Прикраси виконані дуже детально, кожне вікно за контуром «перепережено» ліпним джгутом із рослинними мотивами, маскарони левів під дахом теж прикрашені квітковими гірляндами та орнаментальними вставками.
Планування будинку
Особняк спланований за прикладом палаців, де всі кімнати прохідні і кожні наступні двері ведуть у новий зал. Кожна кімната має свій унікальний стиль, за ними можна здійснити непогану подорож – від Франції до Марокко.
Світські вечори зазвичай були вечерею, тому гості Могилевцева збиралися у великій їдальні. Вона вирішена у темних бордових тонах у стилі Ренесанс. Після вечері компанія поділялася за інтересами. Жінки йшли в Жіночий зал, а пани проходили в курильні з балконом і сходами в палісадник.
Таємниця райського маєтку
У народі ходило багато толкувань про те, для чого холостяк будував такий шикарний будинок. Вирішили, що це обов'язково подарунок для жінки серця. Подейкували, що Могилевцев був закоханий у заміжню дворянку, княгиню. Тому й збудував гідний її палац із квітковими розписами, павичами, вітражами, ажурною ліпниною та гірляндами у стилі модерн, щоб таємно зустрічатися з коханою.
Є й більш приземлена версія. Семен Могилевцев збудував розкішний особняк, щоб приймати у себе важливих гостей та влаштовувати світські прийоми. Все-таки він був важливою персоною у місті, членом уряду, скарбником і мав ще багато інших почесних титулів. Будинок мав відповідати своєму господареві.