Звичайний пенсіонер із міста Кобеляки ледве не із перших днів збирає гроші на потреби армії та людей, які постраждали в ході війни. Зараз його благодійний внесок або «донат», як нині модно говорити, перевищує 170 тисяч гривень.
Звичайно, таку суму одноразово зібрати звичайний український пенсіонер не в змозі. Та й відкласти із пенсії 170 тисяч гривень неможливо. Якщо ви, звичайно, не суддя чи високопоставлений чиновник у відставці.
Володимир Качур збирає гроші, розважаючи місцеву та заїжджу публіку грою на трубі.
Качур просто виходить на місцевий ринок чи до супермаркету і грає. А перед ним стоїть торбинка для пожертв. Люди кидають в неї гроші. Дехто робить замовлення, прохаючи виконати ту чи іншу мелодію.
За словами Володимира Качура, основними благодійниками є такі ж, як і він, люди скромного достатку. Тому в його торбинці переважають купюри у 20 та 50 гривень. Буває, що жертвують і по 500. Але таке трапляється досить рідко. Найчастіше «п’ятисотку» жертвує фермер та колишній депутат райради Микола Жук. Він може ще й затанцювати під запальну мелодію.
Володимир Качур всі зібрані кошти передає волонтерам. Інколи робить персональні внески, передаючи гроші пораненим військовим або представнику тієї чи іншої військової частини. Звичайно, жертвує лише людям, яких знає особисто.
