Полтавська альпіністка Наталія Іленко‑Лобач успішно здійснила сходження на найвищу вершину світу — Еверест. Експедиція пройшла в одному з перших погодних «вікон» сезону, які бувають зазвичай у травні.

Сама Наталія поділилася з журналістами Суспільного емоціями, деталями підготовки, найскладнішими моментами підйому та виснажливого спуску.

У складі групи було вісім учасників — шестеро альпіністів і двоє гідів. Команда пройшла кілька ротацій між висотними таборами для акліматизації, що є обов’язковим етапом підготовки до штурму. Наталія підкреснює, що навіть тривала підготовка не робить людину повністю готовою до випробувань на таких висотах — фізично, психологічно й морально.

Перед штурмом команда відпрацьовувала перехід через льодопад Кхумбу — одну з найнебезпечніших ділянок маршруту. Наталія описує Кхумбу як постійно рухливі маси льоду, де кожен крок може бути ризиком, і де потрібна максимальна зосередженість та злагодженість команди.

Сходження відбувалося в межах одного з небагатьох погодних вікон — таких вікон зазвичай лише два‑три на сезон. Наталія наголошує: погода вирішує все. Через велику кількість людей на маршруті виникають «пробки», коли альпіністи змушені стояти в черзі на критичних ділянках, втрачати темп і витрачати додаткові ресурси — це одна з найнебезпечніших ситуацій на висоті.

Під час експедиції сильні пориви вітру і заметіль неодноразово змушували команду коригувати графік. Щоб не йти першими по свіжому снігу, іноді доводилося чекати, поки хтось прокладе стежку, що додавало затримок і виснаження.

Штурм розпочався близько 23:00 16 травня з четвертого табору, розташованого майже на 8 000 метрах над рівнем моря. Наталія піднялася на вершину 17 травня близько 13:00. Більшість маршруту на підйомі проходила по перилах; це постійна робота руками й ногами, коли ти не просто йдеш, а підтягуєшся за спорядженням.

Альпіністка відзначає, що навіть досвідчені учасники відчували серйозне навантаження: кожен мав свою історію боротьби — фізичної та психологічної. Підйом вимагав не лише сили, а й уміння зберігати холодну голову в критичних моментах.